Токар
Історія професії
Професія токаря – стародавня, її аналоги зустрічалися ще до нашої ери. Протягом багатьох століть токар виточував деталі, тримаючи ріжучий інструмент у руках. Не дивно, що згодом така обробка перестала задовольняти попит техніки. Зараз всі процеси – механізовані.
Людський допитливий мозок вже давно здогадувався, що шматок дерева або кістки, який має неправильну форму, можна переробити в потрібну деталь шляхом зрізання чим-небудь непотрібних частин його поверхні. Щоб спростити таку процедуру, на допомогу бралася ще одна людина, яка обертала вісь, де була закріплена заготовка. Такі от нехитрі токарні верстати використовувалися ще в VII столітті до н. е.. Зрозуміло, такої швидкості обертання було недостатньо, щоб обробляти твердіші матеріали.
Тільки в XVI столітті у Франції вперше винайшли водяне колесо, яке дало можливість організувати достатньої сили привід, щоб можна було працювати з металом. Але все ж токарям доводилося працювати в парах або обертати привід ногою.
У м. Зонненберг в музеї іграшки зберігається колекція іграшок виготовлених на токарному верстаті в Греції в V столітті до н.е. Саме Греція вважається країною походження токарної справи.
Протягом багатьох століть токар виточував деталі, тримаючи ріжучий інструмент у руках. Не дивно, що згодом така обробка перестала задовольняти попит техніки. На початку XYIII століття у токарній справі відбулися докорінні перетворення: був створений механічний пристрій для різця — супорт. Важливе значення в історії токарної справи мало вдосконалення приводів
Сучасна токарна справа розвивається у тісному зв'язку з науковотехнічним прогресом. З кожним роком впроваджуються у виробництво високоякісні різці з нових матеріалів і сплавів, удосконалюється їх конструкція і геометрія. Створюються нові автоматичні лінії, верстати з числовим програмним управлінням (ЧПУ).
Характер роботи
Токар повинен знати:
- основи геометрії, тригонометрії, креслення;
- матеріалознавство, теорію обробки металів;
- конструкцію, принципи роботи і налагодження токарних верстатів;
- методи проведення вимірювань з використанням вимірювальних інструментів;
- систему допусків, класи точності і жорсткості.
Токар повинен уміти:
- читати креслення;
- налаштовувати токарні верстати за заданою технологією обробки виробу;
- обробляти заготовки на токарному верстаті;
- користуватися вимірювальними інструментами.
Умови роботи
Робоче місце робітника – це цех чи майстерня, гарно освітлені й укомплектовані необхідними інструментами. Шкідливі фактори виробництва: підвищений рівень шуму, блиск оброблюваного металу, напружена одноманітна поза.
Ринок праці
Заводи, підприємства по виготовленню металоконструкцій і сільськогосподарської техніки, деталей, верстатобудівні організації, автомобілебудування, суднобудування, фірми, що займаються будівельним дизайном та ремонтні майстерні.
Освітня підготовка
Професію можна здобути у професійно-технічному навчальному закладі.
Медичні обмеження
- порушення координації рухів;
- виражені порушення зору;
- деформація пальців рук.
Вимоги до індивідуально-психологічних особливостей:
- добре розвинене просторове уявлення;
- точність і узгодженість рухів;
- творче технічне мислення;
- стійка увага.
Перспективи
Сьогодні професія токаря по металу – одна з провідних на підприємствах машинобудівної та металообробної промисловості. Праця токаря використовується практично в усіх галузях промисловості, сільського господарства, на транспорті, у сфері обслуговування і має велике економічне значення як наскрізна висококваліфікована робітнича професія.
Професія токар затребувана, попит на фахівців зростає.
Споріднені професії
Заточувальник, слюсар-інструментальник, верстат- ник широкого профілю, фрезерувальник.
Коментарi